«Сучасний урок інформатики» 

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ 

Уро́к — форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим розкладом.

Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є завершеним за змістом, у часі й організаційно.

Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням. 

Загальні вимоги до уроку:

• проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

• проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;

• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов;

• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;

• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями;

• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних;

• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня;

• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;

• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

• діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно - спрямованою. Відповідно, ґрунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.

В.О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.

Особливості уроку інформатики

1. Шкільна інформатика — наймолодша зі всіх шкільних дисциплін і, мабуть, сама проблемна. Однією з проблем є недостатня розробленість методик викладання інформатики. Інформатика не може скористатися розробленими методиками навчання математики, фізики і так далі, оскільки не схожа ні на один шкільний предмет ні по змістовній області, ні по цілях навчання, хоча часто проводять паралель між математикою, фізикою і інформатикою. Без сумніву, певна схожість є і в способі організації учбового матеріалу (теорія — вирішення завдань), і в методиці навчання, тим більше, що починали викладати цей предмет у вже далеких 80-х рр. вчителі математики і фізики, професійні програмісти, наукові співробітники з НДІ.

2. Завдання, що вирішуються при вивченні інформатики, відносяться і до інших наочних галузей знань — фізики, математики, астрономії і так далі, через що вивчення інформатики має міжпредметний характер.

3. Тривала відсутність Державного стандарту, єдиних програм, загальноприйнятої термінології.

4. Нечіткість кордонів шкільного і вузівського курсів інформатики.

5. Високі темпи розвитку інформатики приводять до того, що вчителеві постійно доводиться використовувати матеріали комп'ютерної періодики, ресурси Інтернету і так далі.

6. Систематична робота учнів на ПК є основою практичного освоєння учбового матеріалу. Особливого значення набуває самостійна робота учнів, оскільки значну частину часу вони проводять в індивідуальній роботі з ПК.

7. Персональний комп'ютер використовують як об'єкт вивчення: формуються базові знання і уміння роботи з ПК (пристрої, операційна система, методи пошуку інформації і так далі). В той же час комп'ютер є засобом навчання і інструментом для вирішення завдань.

8. Навчанню інформатиці властиві специфічні проблеми, пов'язані з тим, що комп'ютер є одночасно і об'єктом вивчення, і засобом навчання. Через відмінність матеріального і культурного рівня сімей, школярі мають різну можливість у використанні комп'ютера для виконання домашніх завдань, для задоволення своїх інтересів, і це треба враховувати при організації учбового процесу.

9. Робота за комп'ютером не може перевищувати 10 – 30 хвилин (залежно від віку учнів).

10. Як правило, кількість комп'ютерної техніки недостатня, внаслідок чого необхідна організація спільної діяльності малих груп (2–4 учні на один комп'ютер).

11. Використання комп'ютера як засобу і інструменту навчання вимагає не лише обліку санітарно-гігієнічних норм і обмежень, але і поєднання комп'ютерних і некомп’ютерних методів навчання.

12. Знання і уміння по інформатиці, як і по будь-якому шкільному предмету, учень набуває не лише на уроках, особливо відчутно це саме в шкільній інформатиці. Тому на перший план виходить проблема навчання інформатиці в умовах різного рівня знань і умінь по інформатиці (чи можна уявити собі учня, що вигукує на уроці математики або хімії: «А я це вже знаю!», «А я це вивчав на курсах» і так далі).

13. Недостатня кількість годин для організації повноцінного контролю і накопичуваності оцінок, унаслідок чого необхідно використовувати тести, письмові роботи, індивідуальні завдання (доповіді, реферати, творчі проекти і тому подібне).

14. На відміну від інших предметів, процес вивчення інформатики характеризується вираженням взаємозв'язку різних підсистем: вчитель – учень, учень – ПК, учень – ПК – учбова книга, вчитель – учень – ПК і так далі.

15. Важлива роль різних форм позакласних занять по інформатиці з школярами (літні школи юних програмістів, олімпіади, комп'ютерні клуби і тому подібне), для яких характерна більша ніж на звичайних уроках, свобода спілкування і переміщення школярів. У цих умовах широко спостерігається розвиток міжвікових контактів що вчаться, при цьому нерідко виникають ситуації, коли молодший школяр консультує старшого, учень консультує викладача.

16. На уроках інформатики є можливість створення такої організації навчання і контролю знань, при якій найуспішніше працюючі учні починають виконувати роль помічників вчителя.

17. В цілому на уроки інформатики школярі будь-яких класів йдуть із задоволенням, і пов'язано це з тим, що комп'ютер сам по собі є стимулом до вивчення предмету. Але проникнення комп'ютерів в сфери життєдіяльності людини з часом притуплять цей інтерес.

Вивчення інформатики підкреслює важливість поєднання кібернетичних і педагогічних ідей в учбово-виховному процесі, яке не лише змінює місце і збільшує можливості вчителя в керівництві колективом учнів, але і істотно підсилює функції управління, роль діагностики якості і рівнів засвоєння, зворотнього зв'язку в процесі навчання. Педагог в значно більшій мірі акцентує свою увагу на активізацію самостійної пізнавальної діяльності і формування творчих можливостей учнів.

Необхідно пам'ятати, що розподіл подачі матеріалу за часом спирається на дослідження стійкості уваги на уроці:

0– 7 хв. уроку — увага розсіяна. Вимагає певних зусиль з боку вчителя на його концентрацію;

8– 23 хв. уроку — період найбільшої стійкості і концентрації уваги;

24– 30 хв. уроку — стійкість уваги падає, збільшується розсіювання уваги, кількість помилок. Вимагає зниження напруги роботи, розслаблення уваги (перехід від теоретичних обґрунтувань до прикладів і тому подібне);

31– 45 хв. уроку — концентрація уваги у зв'язку з поставленою метою.

Типи уроків 

а) моноцільові уроки (одна провідна мета, інші — супровідні, хоча це назва умовна, бо на кожному уроці — комплекс завдань): 

I. Урок засвоєння нових знань: 

• Формувати уявлення про... 
• Ознайомити учнів із поняттям... 

II. Урок засвоєння навичок та вмінь (на основі знань формуються навички, а сукупність навичок, ал­горитмів їх використання — це вміння): 

• Формувати навички (вміння)... 
• Розширювати уявлення про... 
• Вчити розпізнавати... 

III. Урок застосування навичок та вмінь:

— Удосконалювати вміння (навички)...

IV. Урок узагальнення та систематизації знань, умінь, навичок: 

• Систематизувати (узагальнювати) знання учнів про... 
• Поглиблювати знання (уявлення) про... 

V. Урок контролю та корекції: 

• Коригувати навички (вміння) учнів... 
• Контролювати рівень (ступінь) сформованості знань, умінь, навичок. 

Примітка:

Деякі педагоги виокремлюють яке окремий тип уроку підсумковий, мета якого—узагальнювати весь матеріал з урахуванням результатів контролю й ко­рекції з даної теми (розділу програми). Такий урок можна проводити після уроку контролю та корекції.

б) багатоцільовий урок (має кілька провідних завдань, які притаманні окремим моноцільовим уро­кам). 

І. Комбінований урок - перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. 

ІІ. Нестандартні уроки 

Форми нестандартних уроків 

• Урок захисту проектів. 
• Урок-діалог. 
• Урок-роздум. 
• Урок-занурення. 
• Урок-панорама. 
• Урок нестандартної лекції. 
• Урок-подорож. 
• Урок-експедиція. 
• Урок-дослідження. 
• Урок-інсценування. 
• Нестандартні форми навчальних кон­ференцій. 
• Урок-екскурсія. 
• Урок творчості. 
• Проблемний урок. 
• Урок рольових ситуацій (ігор). 
• Урок-диспут (дискусія). 
• Урок-гра (КВК, "Щасливий випадок", "Поле чудес" інші конкурси та ві­кторини). 
• Урок-консультація (мікрогрупи, пари, 4x4x4). 
• Урок-презентація (реклама). 
• Урок-аукціон. 
• Тренінг. 
• Консалтинг. 
• Рольова гра (ділова). 
• Робота в групах: тематичних, творчих, проблемних, цільових, постійних, тим­часових. 
• Інтерактивні міні-лекції. 

Класичні типи уроків, які при використанні нетрадиційних форм і прийомів характе­ризуються якнестандартні: 

• урок формування нових знань: навчання навичкам та вмінням, застосування їх на практиці — ЧПКМ, "мозковий штурм" (атака), ланцюжок міркувань, експрес орфограм (визначень), сенкан (5-й ря­док), "спрогнозуй", "сформулюй"; 
• урок систематизації та узагальнення: повторення та закріплення знань, на­вичок, вмінь — робота в мікрогрупах або парах, "точка зору (ТЗ)", "захисти позицію (ЗП)", панорама думок", на­правлене питання, "вільний мікрофон", "акваріум", "відкрите опитування", "те­зис — аргумент — висновок (ТАВ)", "За­кінчи строку" (відкриті запитання); 
• урок контролю: перевірка знань, вмінь (усний, письмовий, комплексний) — те­матичні, вибіркові, розподільні, творчі вправи; тести, конкурсні завдання, ві­кторини, лото, кросворди, колоквіум. 

Мета уроку: 

• навчальна (надбання, розвиток, удосконалення знань, умінь, навичок); 
• розвивальна (розвиток здібностей особистості: логічне мислення, зв'язне мовлення, уява); 
• виховна (виховання особистості: культура, цін­нісні орієнтації, взаємини, поведінка, спілкування, світогляд); 
• практична (для уроків іноземної мови). 

Формування розвивальної мети: 

• Розвивати (уяву, фантазію, зв'язне мовлення, логічне мислення, вміння аналізувати, встановлюва­ти головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати, доводити, самостійно застосовувати правило). 

Формулювання виховної мети: 

• Виховувати... 
• Пробуджувати почуття... 
• Заохочувати до... 
• Формувати позитивне ставлення до навчання... 
• Виховувати інтерес до... 

Типові помилки

У поурочному плані мета уроку не збігається з типом уроку (наприклад, урок — засвоєння нових знань, мета — систематизація та поглиблення знань про ...), зміст окремих етапів уроку не завжди від­повідає меті.

Мету та етапи уроку визначено за типологією В. Онищука, а тип уроку за іншими класифікаціями (наприклад, мета — ознайомити учнів з теорією.., етапи відповідають уроку засвоєння нових знань, тип — урок-конференція).